#ХронікиВійни

Черкаський міський Будинок культури ім. І. Кулика у фото. Тут і білі тапочки для путіна, які хтось приліпив на вікно, і наша «баба Надя з пісталєтом», що зі сцени наглядає за підготовкою принесеного одягу, і супчик, який приготувала і принесла для нас наша волонтерка з блоку гігієни, (скажу що це перше гаряче, що я їла за 7 днів), і квіти для дівчат Бандерівок, і друзі, яких зустрічаєш тут щодня

Наостанок, один із багатьох щоденних свідчень, який дає розуміння як налаштовані ці МИ: люди що приходять і люди що працюють.

Дзвінок волонтеру:- вітаю, у вас є робота для людини, що незряча? Я сліпий, я готовий робити будь-яку роботу де не потрібен зір (плачу). Пишу з вдячністю і великою шаною до спільноти небайдужих і жертовних

Автор: Олена Кононенко