Розбита російськими снарядами церква, український прапор і молитва військового капелана – так зустрічають Великдень на південному фронті.
Андрій Підлісний, який вже давно на війні, розповідає: бої за цю місцину були важкі, російська арта гатила щосили.
«Це була максимально небезпечна зона насправді тут, через те що це край села і близько до противника. Тому я стою і досі чекаю, слухаю, чи не буде десь виходів знову ствольної артилерії, щоб потрібно знову бігти ховатися. Думаєш: давай не сьогодні, давайте колись пізніше. Не сьогодні. І коли вухо вловлює цей момент, що снаряд не летить на тебе, ти такий «фух». В цей момент ще снаряд не прилетів, а ти вже «фух». Приліт, бахнув, і знову наступний снаряд. І так від снаряду до снаряду від дня до дня ми тут і воювали», – говорить військовий.
Ходити тут треба обережно – подекуди нерозірвані снаряди стирчать просто посеред дороги, а у високій молодій траві можна натрапити на міну.
«Тільки зі стежок в траву не сходьте, тут ще мало чого розміновано» – говорять місцеві Петру Порошенку, який привіз із волонтерами допомогу на фронт.
«По руїнах важко впізнати колись зразкові дитсадок та школу. Ця громада була розділена лінією фронту. росіяни дислокувалися в приміщенні школи лише кілька годин. Були швидко вичавлені силами українських військ, але продовжували слати «подарунки» місцевим, бо ті зустріли їх не квітами, а прокльонами та спротивом. Громада страждала від авіабомб, артилерії та навіть «Сонцепьоків», – розповідає п’ятий Президент.
«Зараз головне: вибити росіян з нашої землі, це – пріоритет. Потім ми обовʼязково все відновимо», – говорить Порошенко і додає: про це зараз всі молитви.
«Просимо, щоб Господь дав сили пережити втрати. Так багато людей загинуло на цій війні. Іноді подумки перераховую знайомі імена – одне за одним. Уявляю, що вони чують. Усміхаються і тримають небо, прикриваючи нас згори, направляючи, вказуючи єдино можливий шлях, як виграти бій і всю цю війну. І особливо в наших молитвах прошу дати сили нашим воїнам. Зберегти їх, захистити своїм щитом», – говорить Порошенко.
«Просимо, щоб мільйони українців, яких війна розкидала по закордонню, нарешті змогли повернутися додому. Але сьогодні маємо не лише просити, але й дякувати Богу. За те, що дав нам сили зберегти і відстояти Україну. Україна була, є і буде», – переконаний Порошенко.
«І дякуємо Богові, що мільйони українців йдуть молитися сьогодні до незалежної української церкви. Церкви Христової для всього народу України. І вона – ця церква – вища за будь-які дрібні політичні ігри. Вона – це загальнонаціональне надбання. Вона – це скарб. Вона – основа для єднання всіх українців. Ми тримаємо двері відкритими для наших братів і сестер, які тільки тепер нарешті починаються скидати з себе пута московського псевдохристиянства», – наголошує Порошенко.
«Ми всі молимо про Перемогу. Це буде не просто перемога України над росією. Це буде перемога Світла над темрявою, Правди над брехнею. Любові над смертю. І Гідності над безчестям», – говорить п’ятий Президент.